Дентинна гіперчутливість (ГД) — це клінічний стан, що характеризується вираженим короткочасним болем, який виникає у відповідь на термічні, випаровувальні, тактильні, осмотичні або хімічні подразники на оголеному дентині. Основною науковою базою патології є гідродинамічна теорія Бреннстрема: рух рідини всередині відкритих дентинних канальців активує нервові закінчення (А-дельта волокна) у пульпі, викликаючи больовий імпульс.
Розвиток гіперчутливості зазвичай відбувається у два етапи:
Локалізація дентину: втрата захисного шару емалі (внаслідок ерозії, абразії, атракції) або рецесія ясен, що оголює цемент кореня.
Ініціація канальців: видалення змазаного шару та відкриття входів у дентинні канальці, що робить дентин проникним для зовнішніх чинників.
Ключові характеристики:
Специфіка болю гострий, швидкий, минає одразу після припинення дії подразника.
Діагностика вимагає диференціації з карієсом, тріщинами емалі або оборотним пульпітом.
Лікування спрямоване на десенситизацію нервів (солі калію) або оклюзію (запечатування) дентинних канальців біоактивними матеріалами.
Гіперчутливість значно знижує якість життя пацієнта, обмежуючи споживання їжі та проведення гігієнічних процедур.