Гіпермінералізація емалі — це стан, за якого вміст мінеральних компонентів у твердих тканинах зуба є підвищеним порівняно з типовим станом емалі. Основу емалі становлять кристали гідроксиапатиту, до складу яких входять переважно кальцій і фосфат. Їх кількість та структура визначають твердість, міцність і стійкість емалі до впливу кислот.
Важливо відрізняти гіпермінералізацію від ремінералізації. Ремінералізація є природним процесом відновлення мінерального балансу частково демінералізованої емалі під дією іонів кальцію, фосфату та фтору. Фториди сприяють повторному відкладанню мінералів і підвищують стійкість поверхні зуба до кислотної атаки.
У клінічній стоматології термін «гіпермінералізація емалі» використовується значно рідше, ніж поняття мінералізації, демінералізації та ремінералізації. Тому зміни кольору, блиску або твердості емалі не можна автоматично пояснювати її надмірною мінералізацією. Для встановлення причини необхідна оцінка стоматолога, оскільки зовнішні зміни можуть мати різне походження.